История гостиницы

Помітною подією в архітектурному житті Єкатеринославу було будівництво в 1910-1913 роках. Дохідний дім (нині Grand Hotel «Україна»). Дивовижні архітектурні форми приваблюють цю будівлю складним куполом та дверними прорізами, мальовничими плитками та керамікою. Червоні кахельні дахи та білі стіни, барвисті майоліка на головних та бічних фасадах. Шестикутні вікна, багатосторонні наметові вежі з підробленими шпилями нагадували форми структури часів Січі Запоріжжя. Центральна вежа була увінчана шпилькою, що зображує сцену поєдинку двох вершників - запорізького козака та шляхтича, ніби замерзла на мить із схрещеними списами перед смертною битвою. Цей прекрасний шпиль кинувся високо над околицями міста. У будинку було два крила з видом на вулиці, а третій, заглиблюючись у ділянку. Там був розташований кінематографічний театр "палац". Над своїм входом майоліка перетворювала стіну на екзотичний килим чудових прикрас, серед яких виділялися зображення павичів.

У проекті взяв участь архітектор з Санкт-Петербургу П.Фетісов. У образному рішеннях та декорі будівлі були використані мотиви монументальної української народної архітектури епохи бароко. Сучасники також були вражені інтер'єром будинку. Особливо, великі металеві кораблі в стилі Київського Руса, затонули зі стелі у вигляді люстри театрального залу.

Величезну роль у дизайні відіграл Д.І.Яворніцький, етнограф та історик України, знавець національної архітектури, естетичні погляди якого значно вплинули на формування художнього образу будівлі. Д.І.Яворніцький та В.Н. Хренніков тісно співпрацювали, були друзями та з подібними поглядами на українську культуру та духовні цінності.

Оскільки В.Н. Хреніков був не лише замовником будівлі, але й безпосередньо брав участь у дизайні, слід детальніше зупинитися на його особистості. Він походив із відомої багатої родини Єекатеринославських купців. Народився в 1876 році, отримав вищу освіту в Петербурзькому технологічному інституті. Закінчивши інститут, він виїхав за кордон, де познайомився з новинами про обладнання, передових технологій, виробництва та культурних досягнень. Він відвідав Європу та Америку. У Швейцарії він познайомився з майбутньою дружиною Марією Мазуренко, брати яких Семоон, Віктор, Василі та Юрій Мазуренко залишили помітний слід в історії Національної революції в Україні. (З одним із них, пізніше член Центральної Ради, В.Н. Хреніков все ще був знайомий в Інституті). По дорозі назад до Росії він відвідав Галичину, де він зустрівся з Іваном Франко, який також повинен був мати великий вплив на нього.
Будучи українським патріотом, В.Н. Хреніков підтримував різні організації, метою яких було відродження національних та культурних традицій, утворення національної ідентичності.